Хобі, що переросло в роботу: Інтерв`ю Артема Дамницького

Відомий гуморист з Чернігівщини розповів про себе чернігівському сайту "Високий Вал".

- Взагалі на КВНівській сцені скільки років?

- Були передумови до старту (якщо можна так сказати) у шкільні роки – команда «Бригада юних пожежників». Потім під час навчання у виші повністю ця діяльність згорнулась (чомусь здавалось, що вона неперспективна і нецікава). А коли ж закінчив виш – знову повернувся на сцену в 2010-му-11-му році. Грубо кажучи, десь повних 6 років на сцені (разом з виїздами). Я вважаю, що команда, що грає тільки в себе вдома, живе не зовсім повноцінним життям, тому що граючи в себе вдома ти знаходишся у зоні комфорту, а коли приїздиш у нове місто – починаєш все з нуля, тобі треба завоювати прихильність як публіки, так і журі. В цьому весь інтерес.

- Ви назвали «Тобі Альдервейрельд» командою, але фактично на сцені глядачі бачать одного учасника. Можливо, за Вами ще є «армія»?

- Ні, «армія» не стоїть, це, в принципі, одна людина і є. Але у цьому сезоні Чернігівської Ліги КВН ми в новій іпостасі, нас троє – це команда «Ветерани Космічних Військ». Це об’єднання «Тобі Альдервейрельд» і команди «Збірна двору», київська. Ми з хлопцями давно добре спілкувались і дружили. Років два тому теж була спроба об’єднання, але потім «не зрослось» - було чимало проблем внутрішніх і зовнішніх. І ось через два роки ми знову повернулись до цієї ідеї, і поки задоволені цим фактом. Ніби є якась віддушина і певний відступ від старого формату, де доводиться бути статичним та злим. (сміється). Цей проект більше для душі, але з прицілом на щось більше. Є певні амбіції, не буду їх розкривати.

- Брати участь у КВН краще самому чи ж колективно?

- Чесно кажучи, за всі ці роки мені стало простіше грати самому, тому що немає цього процесу репетицій і якихось зборів (хтось пішов покурити, хтось – попити води, хтось ще не переодягнувся і таке інше). А коли ти сам, то твоє будь-яке переміщення по вулицях міста – це вже свого роду репетиція. В плані організованості бути самому, звісно, легше. Але коли граєш сам, то нема з ким розділити перемогу: ти переміг – лише відчуття подоланої вершини, а так – ти радієш за себе, за хлопців, за те, що колективна праця принесла плоди.

- Ваші виступи бувають з елементами політики, інколи – драматичні. Як Ви оцінюєте свій гумор? Що саме Ви хочете ним донести?

- Першочергово - це усвідомлений крок внесення ноток соціальності. Тому що завжди, коли тобі максимально добре, треба пам’ятати, що є люди, яким не дуже класно і для того, щоб про це не забували навіть у самі кльові моменти - я це роблю. Так, це десь буває у збиток гумору, але моя така позиція і я не соромлюсь її висловлювати. І я це роблю не для показухи, а тому, що мені так хочеться.

- Взагалі, гумор – це Ваше хобі чи покликання?

 - Це хобі, яке переросло у вид роботи. Скажімо так: основне, що дав гумор, що дав КВН – це чудові знайомства, які просто на рівному місці не знайдеш. Всі КВНники не дурні, адже людина, яка не розвинена інтелектуально, вона не напише хороших жартів. Тому КВН – це в першу чергу цікаві люди, це тусовка, яка оточує. КВН – він багатогранний, він розвиває безліч талантів: це і танці, і співи, і гумор. Людина, яка пройшла школу КВН, «не загубиться» в інших проектах.

Чиитати повністю ТУТ